Він був першим добровольцем, кому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво, зауважили в Донецькій обласній державній адміністрації. 

 

Дмитро Коцюбайло був родом з Івано-Франківщини. Після закінчення школи та будівельного ліцею вчився на художника. Його позивний «Да Вінчі» пов'язаний саме з талантом — Дмитро гарно малював.

На захист України встав у 2014 році, був командиром взводу добровольців та роти. Зазнав важкого поранення в Пісках на Донеччині, але через три місяці знов повернувся на фронт.

 

Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою.

 

17 березня 2016 року призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС. 2021 року отримав звання Героя України, ставши першим добровольцем, якому присвоєно це звання прижиттєво.

 

Російське вторгнення Дмитро з підрозділом зустріли на Донбасі, в лютому 2022 року рота воювала поблизу Щастя на Луганщині. Навесні 2022 року штурмову роту «Вовки Да Вінчі» переформовано на 1-й окремий штурмовий батальйон «Вовки Да Вінчі» у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

 

7 березня 2023 року Дмитро Коцюбайло загинув у битві за Бахмут. Тоді їх накрила ворожа артилерія. Попри швидку евакуацію, поранення Дмитра було в шию і несумісне з життям.

 

Прощання з Героєм відбулось на Майдані, Дмитро похований у Києві на Аскольдовій Могилі.