Авторка-виконавиця власних пісень та викладачка Донбаської державної машинобудівної академії Ася Лютая презентувала свою нову роботу - неймовірно щемливу пісню та відео під назвою "Краматорськ - це Україна", в яку вклала всі почуття, які внесла в життя співачки війна. Від сирен, почутих вибухів, виїзду за кордон, тугою за домом та повернення в Україну. Пісня присвячена усім, чий рідний дім - Краматорськ.
Про задум та історію створення композиції, а також про творчість та життя в евакуації дівчина розповіла в ексклюзивному інтерв’ю “Восточному проекту”.
Як давно ти займаєшся музикою?
Світ музики полонив мене ще з дитинства. Музика завжди впливала на мене дуже сильно та викликала багато емоцій. А коли в моєму житті з’явилися друзі-музиканти, які буквально «заразили» мене гітарою, співом та творчістю, я зрозуміла, що це для мене дуже цікаво. Мій друг показав мені акорди, і вже через три дні я написала першу пісню. Це було в 2008 році.
Потім були періоди, коли я не грала на гітарі роками. Або грала та співала тільки кілька разів на рік на днях народженнях. І ось з 2018 року я для себе чітко зрозуміла, що серед всіх моїх хобі музика – найголовніша.
Я співаю та граю на акустичній гітарі. Але перед війною я зібрала рок-гурт, де вирішила спробувати не тільки співати, але й паралельно грати на бас-гітарі, і мені це дуже подобалось.
Також я знаю ази гри на ударних інструментах та електрогітарі, що дозволяє мені самостійно створювати аранжування для пісень в моїй домашній музичній студії в Краматорську. Для не дуже складних партій мене вистачає. Якщо ні – я можу звернутися до знайомих музикантів, щоб вони прописали мені партії.
Взагалі, можу сказати, що основні мої інструменти – це вокал та акустична гітара. На всіх інших інструментах я граю інтуїтивно. Але мені так чомусь навіть цікавіше.
Посилання на мій ютуб-канал:
https://www.youtube.com/c/АсяЛютая
Ти співпрацюєш з музичними студіями?
Ні, я ніколи не співпрацювала зі студіями. Я звикла всі етапи творчості проходити і реалізовувати самостійно. Звісно, дуже круто, коли кожний спеціаліст займається своєю справою, бо тоді виходить дійсно професійний продукт. Але це все дуже дорого, і, до того ж , мені цікаво це робити самостійно.
Розкажи про свою евакуацію з Краматорська
Я довго не хотіла евакуюватися. В принципі ніколи не мала бажання кудись переїзджати з Краматорська. Але все ж таки я дуже хвилювалася за мою маму, тому ми з нею виїхали до Німеччини ще в середині березня. Це було дуже складно,добиралися чотири дні. Але тим, хто з дітьми чи тваринами було ще складніше. Все пізнається у порівнянні.
Чи важко було адаптуватися у чужій країні?
Так, це виявилося дуже важко, тому що тут зовсім інший менталітет, звички та принципи, мовний бар’єр. Подорожувати країнами – це одне, а проживати – зовсімінша річ. Мабуть, як і багато інших біженців, я зрозуміла, що Україна – досить сучасна країна, якій є чим пишатись. Наприклад, рівню диджиталізації нашої країни Німеччина може тільки позаздрити.
Що змінилося у твоєму графіку, якщо порівнювати з часом до війни?
Я поки продовжую дистанційно працювати викладачем в Донбаській державній машинобудівній академії на кафедрі автоматизації виробничих процесів. Також відвідую інтеграційні курси німецької.
Але все інше змінилося. Я не можу відчувати життя так, як раніше. В мене не виходить радіти, коли в моїй країні та рідному місті війна. Я можу примусити себе щось зробити, але я не можу змусити себе не відчувати… І весь мій біль я реалізую зараз втворчості: вірші, музика. Тепер всі думки тільки про цю ситуацію. А моя творчість – це відтворення моїх емоцій та почуттів.
Ось посилання на деякі мої вірши про війну:
https://www.instagram.com/p/CcYObvBsIQQ/?hl=ru
https://www.tiktok.com/@asia.liuta/video/7081680061023128838?fbclid=IwAR1IUvh2FXfy9DOdE42i2NBk_hJuziXgbOQm4oNBybcTsbnVuiwz_RdTl6o&is_copy_url=1&is_from_webapp=v1&item_id=7081680061023128838
Розкажи про свою нову пісню про Краматорськ. Чим надихалася під час її створення?
Слова та музику до своїх пісень пишу я сама. Створення аранжування, запис інструментів та зведення треків я теж люблю робити власноруч.Взагалі-то, коли ще рік тому йшла мова про створення гімну Краматорська, я йшла якось додому після обговорення цієї теми, і в голові почала з’являтись мелодія та текст приспіву:
«Краматорськ – це Україна,
Це місто, що з тобой завжди.
Незалежні та єдині
В майбутнє йдемо я і ти».
Звісно, створенням гімну займались інші люди – професіонали і, доречі, мене дуже вразив результат. Але ось така заготовка пісні про моє рідне місто вже грала в моїй голові ще тоді.
Коли я зараз опинилась в Німеччині, з’ясувалось, що морально тут ще складніше. Бо дуже переживаю за місто та людей, що там залишились. А коли я щось дуже сильно відчуваю, - це трансформується в творчість. І я допрацювала цю пісню. Цікаво, що гітарне соло для неї я вигадала теж у думках. І вже потім зробила запис вокалу та гітари за допомогою нетбуку, що взяла із собою.
Посилання на кліп: https://youtu.be/KAKj-Bu2-GE
Розкажи про зйомки кліпу? Який посил вкладала в нього і про що він?
На камеру мене зняла дівчина Владлена з курсів німецької. А всі інші кадри я збирала в наших краматорських фотографів. Це десятки гігабайтів матеріалу… А в мене тут тільки мобільний інтернет. Це було дуже складно технічно. Ще й дуже слабкий нетбук. Тому змонтувати відео мені допоміг мій друг Василь. Хоча зазвичай і відеомонтаж я люблю робити теж самостійно.
В кліпі я дуже хотіла показати рідний Краматорськ, яким я його знаю, те, яким насиченим яскравим життям жило наше місто до війни. Я хотіла показати людей, які займались улюбленими справами. Людей, які жили і були щасливі. Мені зараз дужеважко про це розповідати, бо цього всього зараз нема…
Яка була перша реакція на пісню?
Після релізу пісні, коли я виклала кліп в соцмережі, я отримала багато зворушливих відгуків. Люди писали, що плакали, коли дивились його, бо бачили улюблені місця,бачили себе в кожному кадрі і дуже сумують за містом.
Скільки у тебе своїх пісень та кліпів? Розкажи про що твій репертуар.
Своїх пісень в мене, мабуть, штук десять. А кліпів набагато більше, бо я починала вести свій ютуб-канал, створюючи кавер-версії відомих пісень та знімаючи на них "домашні" кліпи.
А в своїх піснях я співаю про добро та світло, що є в кожній людині, про любов до життя і людей, про те, що ніколи не треба зупинятись, треба завжди йти до своєї мети,до своєї мрії.
Мої пісні можна послухати на різних аудіоплатформах:
https://hyperfollow.com/asialiuta
Чи були якісь цікаві випадки під час створення пісень чи зйомки кліпів?
О, так. І таке відбувається постійно. Особливо під час зйомок. Я також викладаю такі веселі «бекстейджи» на свій ютуб-канал. Наприклад, Сергій Денисюк, якого я запросила зняти мені кліп на пісню «Сотни тысяч звёзд», вночі у лісі залазив по дробині на дерева на висоту до 10 метрів та встановлював освітлення для нашихнічних зйомок.
https://www.youtube.com/watch?v=nuc3xQ84pkc
Або як ми знімали кліп на мою кавер-версію на пісню «Подаруй світло», і повітряний змій не хотів літати, бо не було вітру, і я його ласкаво «підганяла» ногою. А потім,коли ми знімали, як я сиджу і співаю, вітер вже піднявся, і моє волосся розліталося і закривало мені лице.
https://www.youtube.com/watch?v=xuXGC9vaCtQ
Знімати кліпи – це окреме задоволення, особливо якщо підходити до процесу з гарним настроєм та гумором.
Чи змінилися твої особисті музичні уподобання з початком війни?
Мабуть, ні. Але з’явилося бажання більше слухати наших українських виконавців.Взагалі, мій улюблений напрямок – це рок-музика, метал. Улюблений гурт – DreamTheater. Це прогресивна музика. Я завжди любила математику, а така музика використовує дуже цікаві математичні прийоми при створенні різних музичних форм.Жорсткі рифи та непарні розміри в поєднанні з мелодійністю створюють неперевершений музичний коктейль.
Чи є виконавець, який тебе надихає?
Із наших українських виконавців мені по духу дуже близька творчість Олега Собчукаіз гурту «СКАЙ». Його музика та чуттєві тексти на дуже важливі теми мене реально надихають і можуть розчулити до сліз.
У місці, де ти зараз живеш, створені умови для розвитку творчості?
Якщо чесно, я поки не знаю. Зазвичай я сама створюю собі ці умови. Все моє музичне обладнання для запису пісень залишилось в Краматорську. Тут я не втрималась і купила недорогу гітару. Є ноутбук. Тому якось буду продовжувати, бо творчість - це зараз єдине, що дає мені відчуття життя. А коли я отримую повідомлення від людей про те, що мої пісні подобаються та надихають, - це для мене найголовніше. Можливо,я і тут буду виступати. Подивимось.
Чи дороге зараз бути музикантом? Скільки зараз приблизно обійдеться музичнийінструмент, зведення та запис треку?
У всіх музикантів різні вимоги. І всі інструменти коштують по-різному. В мене інструменти не дуже дорогі. Можна купити непогану акустичну гітару невідомої фірми за 3 тис. грн. А можна і за 30 000 грн. Тут важливо ще мати потужний процесор в комп’ютері, щоб реально було записувати та зводити трек, обробляючі аудіодоріжки плагінами. А скільки коштують послуги із запису та зведення треку я навіть не знаю,якщо чесно, бо, як я вже казала, мені цікаво все це робити власноруч.
Розкажи про викладацьку роботу. Як вона буде організована у реаліях війни?
Ще з 2020-го року, коли почалась пандемія, наш вуз ДДМА відправили на дистанційне навчання. Періодично ми виходили працювати оффлайн, але потім знов переходили вонлайн. Тому технічно ми зараз працюємо так само, як і до війни, використовуючи різні програми та сайти для віддаленої роботи. Звісно, зараз дуже складна ситуація. Я навіть не уявляю, чи наберемо ми когось у реаліях війни на перший курс, але хочеться вірити, що наш вуз буде триматися.
Чим займаєшся окрім творчості?
Творчість зі мною завжди і навіть в роботі зі студентами. Я маю багато хобі окрім музики. Це написання віршів, малювання, заняття йогою чи просто домашні фізичні вправи, велосипед, збирання цілющих трав, в’язання та інше. Ще півжиття я займалась танцями, працювала хореографом. Кожне моє хобі – це окреме життя. І мені завжди було дуже складно обрати щось одне. Тепер я розумію, що мабуть в цьому і є мій особистий кайф – все і одразу. Тільки так я відчуваю життя в повній мірі.
Як минає твій звичайний день?
Зараз я знову перейшла в режим студентки – кожен день ходжу на курси німецької мови , бо тут так потрібно. Я вже трохи забула, як це. Ще й мова така специфічна. Багато слів в німецькій мові звучать, як мати, чесно. І з’ясувалось, що сидіти мовчки кілька годин поспіль мені дуже складно. Тому наша вчителька мені постійно робить зауваження. При цьому в мене виникає дисонанс, бо… Я ж сама викладач. Добре, що мене не бачать зараз мої студенти.
Розкажи про свої творчі плани на майбутнє?
Зараз я просто живу. Інколи записую пісні, знімаю кліпи, коли є час. Зараз в мене тільки одне бажання – перемога України і повернення додому. Про це я і співаю в своїй пісні… Ми не знаємо, наскільки все це затягнеться. Тому залишається тільки вірити і сподіватися на краще…
