Українські діти переживають неймовірне емоційне навантаження під час війни. А батьки та вчителі не завжди знають, як допомогти. Розповідаємо про чотири емоційні зони, в яких може перебувати дитина протягом дня. А також які найпростіші техніки допоможуть дорослим і дітям переходити з однієї зони до іншої. Усе це пояснюють засновниця неприбуткової організації Maze Academy Керолін Мейз та очільниця відділу навчання та емоційної підтримки Маріам Джозеф. Для українських батьків Maze Academy спільно з ГС «Освіторія» готують безкоштовні тренінги з емоційної підтримки дітей.
Що таке чотири емоційні зони?
Стан, у якому перебуває дитина протягом дня, можна розділити на чотири зони: червону (злість, страх), жовту (знервованість, занепокоєння), блакитну (втома) та зелену (рівновага та сфокусованість).
Наша мета — наблизити дітей до зеленої зони, наскільки це можливо. Перестрибнути з червоної зони в зелену одразу не вийде. Але ми можемо допомогти дитині поступово рухатися з найбільш небезпечної зони до більш безпечної. Адже тільки тоді, коли діти щасливі, вони можуть продуктивно вчитися і працювати, а в родинах пануватиме спокій.
Як працювати з емоціями дитини в кожному стані
Злість, неконтрольованість емоцій, страх — цілком нормальні емоції в українських дітей у зв’язку з війною. Це червона зона емоційного стану. Коли діти в ній за таких умов — це абсолютно нормально.
Як дорослим реагувати на такі емоції?
Найперше — завжди говорити з дитиною, що спричинило відчуття агресії. Варто проаналізувати, за яких умов дитина відчуває себе дуже щасливою, яка діяльність приносить їй радість та задоволення.
Ми маємо поставити дитині два запитання:
- чому вона відчуває певну емоцію;
- що ми можемо зробити, щоб підтримати її і щоб вона позбулася цієї негативної емоції.
Тут ми заохочуємо, щоб діти розуміли й приймали свої емоції та не боялися бути в цій зоні. Тим дітям, які перебувають у червоній зоні, потрібно більше емоційної підтримки, ніж тим, хто перебуває в інших зонах. І це залежить від обставин. Коли ми працюємо з такими дітьми, мусимо шукати до них певний підхід залежно від того, чого вони потребують.
Жовта зона — це збуджені, стривожені, занепокоєні, знервовані діти. Це зона, де вони не можуть фокусуватися, тому що емоції вийшли з-під їхнього контролю.
Ми маємо запитати в дитини: що ти зараз відчуваєш?
Якщо дитина відповість: «Я занепокоєний», варто уточнити: «Чому ти відчуваєш тривогу? Що я можу зробити, щоб ти подолав тривожність?»
Із кожною дитиною та її проблемами слід працювати індивідуально. Стратегії, як подолати стрес, необхідно підбирати кожній дитині окремо залежно від уподобань та захоплень. Знизити тривожність дитині допоможе улюблене хобі, яке наповнює її, або прогулянка в місце, що принесе радість. Загалом будь-що, що допоможе дитині вивільнити емоції. Як наслідок, дитина швидше зможе впоратися із завданнями.
Як зрозуміти, що дитина у блакитній зоні?
Блакитній зоні притаманні втома, слабкість та відчуття нудьги. Зараз більшість українських дітей перебувають у цій зоні. Ми маємо допомогти їм вийти із цієї зони й наблизитися до зеленої.
Наша мета: дати дітям стратегії, щоб вони не почувалися сумними та не уникали завдань у навчанні. Для цього діти мають робити те, що їм подобається: проводити час із рідними та друзями, щоб не почуватися ізольованими.
Важливо: щоб діти почувалися сильнішими, їх мають оточувати сильні дорослі. Тому ці стратегії насамперед повинні пропрацювати батьки.
Омріяна для кожної людини зона — зелена. Зелена зона — це те місце, де ми хочемо бути. Сюди ми прагнемо перетягнути наших дітей — бо тут ми щасливі та сфокусовані. Це та зона, у якій діти найбільш зацікавлені до навчання. Під час війни перебувати у зеленій зоні постійно не вийде. Але завдяки роботі з окремими станами нам цілком вдасться досягати зеленої зони на певний час. Батькам не варто боятися, що кожна дитина протягом дня рухається з однієї зони в іншу.
