Щоб навчити дитину самостійно виконувати домашнє завдання психологиня радить кілька прийомів.
Створіть умови
Важливо розібратися поетапно в тому, чому дитина не хоче сідати за уроки. Почніть із фізіологічних нюансів. Може, голодна чи втомлена? У неї некомфортне робоче місце? Зручність важливо проконтролювати батькам: дитина може вважати ідеальними м’яке крісло та завалений динозаврами робочий стіл, але порушений кровообіг і розфокусована увага заважають їй зробити завдання.
Враховуйте темперамент
Одні батьки вважають, що дитині треба відпочити після шкільного дня. Інші, навпаки: поїв — займайся, а гуляти й розважатися можна, коли все виконано, інакше школяр захопиться і про уроки забуде. Помилка в тому, що дорослі вирішують це на власний розсуд. Насправді, найбільш плідний час у дітей — різний, і його треба разом шукати. А якщо дитина вже закінчила початкову школу, варто дозволити їй самій знаходити пікову працездатність. «Жайворонку» за біологічним годинником підійде виконання уроків рано вранці, «сові» — після вечері.
Темперамент теж важливий. Холерика після шкільних занять варто відправити погуляти чи зайнятися спортом, щоб він виплеснув зайву енергію. Флегматику краще залишити більше часу на виконання завдань, щоб він міг займатися у звичній неквапливій манері. Меланхоліки швидко перевтомлюються, у них низька стресостійкість. Перед заняттями для них корисні тихі приємні справи, релакс і навіть денний сон. А домашку краще розбити на невеликі підзавдання, після виконання яких робити перерви.
Приберіть спокуси
Вимкніть телефон, комп’ютер, телевізор. Самі не розмовляйте по мобільному поруч із учнем, не працюйте на його очах із ноутбуком, який навіває дитині думки про комп’ютерні ігри.
Бажано в цей час не затівати цікавих справ, у яких школяр хотів би взяти участь (наприклад, пекти пиріг, якщо донька любить допомагати).
Не беріть на себе зайвого
Якщо на тілесному рівні все добре, проблеми слід шукати в психологічному настрої. І перш за все — батьків. Складно домогтися від дитини продуктивності, якщо, займаючись із нею, батьки роздратовані. Мама часто перевтомлена, і допомога школяру забирає в неї час на відновлення сил. Тоді краще рідше перевіряти домашні завдання, але робити це в спокійному настрої.
Іноді батьки настільки зацікавлені в тому, щоб завдання були виконані швидше, що починають самі робити їх за дитину. Але якщо мама більше, ніж дитина, переживає за уроки, мотивація знижується. Важливо не брати на себе відповідальність за домашні завдання дитини, інакше школяр так і буде думати, що це клопіт мами з татом. Батьки мають усвідомими, що вони просто допомагають, а результат залежить від учителя та учня. Якщо дитина зовсім не справляється, допоможе репетитор. Якщо вчитель погано викладає, у школяра є законне право отримати після уроків відповіді на запитання, пояснення.
Позбавтеся синдрому ексшколяра
Чому батьки перетворюють домашку на надцінну ідею? Чому поводяться так, ніби зроблені уроки важливіші за здоров’я, отримані знання, досвід? Можливо, згадується власний дитячий страх перед учителем, провина за невиконані домашні завдання, відчуття, що все було «не так, як треба», а ось у моєї дитини має пройти ідеально. Батькам варто визначитись, навіщо їм оцінки сина чи доньки. Можливо, варто прийняти, що в усіх свої здібності та нахили: з одних предметів школяр буде успішним, з інших — ні, і «вичавлювати» високі бали немає сенсу. При цьому боятися домашнього завдання син або донька перестане.
Дитина засмучена, боїться? У деяких школах принижують тих, хто має проблеми з навчанням, не даючи природного права на помилку. Позбувшись власного страху, батьки зможуть додати позитиву. Будь-яке зауваження до домашки варто робити за правилом бутерброда: до і після критики говоріть про помічені плюси. Їх немає? Навіть у затятого двієчника можна знайти акуратно написані рядки, крок у правильному напрямку або хоча б витрачені зусилля.
Чи треба нагороджувати? Це вирішують батьки. Краще, якщо нагородою буде не щось матеріальне, а спільно проведений час, улюблені розваги. Такі стимули краще застосовувати не щодня, а після успішного виконання найскладніших завдань або на вихідних — як результат роботи за тиждень.
Створіть звичку
У початкових класах батькам важливо створити максимально доброзичливе поле навколо уроків. У дитини є право тестувати свої здібності, помилятися, не робити домашнє завдання — і дивитися, що з цього виходить.
Допоможуть довірчі стосунки з батьками, які підтримають і допоможуть, яку б оцінку учень не приніс.
Дайте дитині особистий простір
Краще залишити дитину наодинці, поки вона робить уроки.
Спочатку варто спланувати разом, що слід зробити, розбити завдання на конкретні операції. Часто доводиться ще пояснювати умови задач і вправ. Безліч зривів відбувається через те, що школяр просто не розуміє, чого від нього вимагають. Потім батькам варто піти, але бути в зоні доступності на випадок, якщо виникнуть нові запитання до матеріалу.
Наприкінці треба перевірити уроки, знайти помилки (корисніше вказати на них, а не давати відповіді — переробити їх має сам учень). Але школяр буде впевнений, що він не один на один із незрозумілими завданнями, разом із батьками він впорається.
Говоріть про те, що важливо дитині
Мотивуйте не тим, що турбує вас, а тим, що близько дитині. В одного це конформістський настрій: не опинитися єдиним, хто не зробив уроків, бути в темі, як решта учнів. В іншого — розвинений дух змагання: зробити краще або оригінальніше за інших. Батькам варто пофантазувати разом про «момент слави», якого варто прагнути.
Того, хто боїться стресу, батьки мають переконати, що домашня робота — як репетиція контрольної, тільки мама поруч. Потренуєшся — і буде легко. Якщо в учня сильні пізнавальні інтереси, важливо додати до уроків щось цікаве. Так, доведеться «попітніти», розшукуючи додаткову інформацію. Але це не складніше, ніж воювати, заганяючи дитину за зошити. Якщо є дослідницький настрій, школяру хочеться отримати особистий досвід. Його турбуватиме, як застосувати ці знання в житті, навіщо вони. Батьки можуть показати або знайти відео на потрібну тему. Ще краще — запропонувати учневі самому пошукати його й обговорити з батьками. Важливо підкреслювати, що домашка — справа більш доросла, ніж заняття в класі, адже дитина вчиться працювати самостійно.
