Нажаль чиновниками стають ті,
хто за цифрами не бачить людей.
Принаймні інакше я не можу пояснити ту звістку, що пролунала як грім серед ясного неба: «Школу оптимізують».
Мене, як педагога, в першу чергу хвилюють діти. Більшість із них знаходиться в евакуації, позбавлені рідної домівки, знайомого міста, нормального спілкування з друзями. А тепер влада Краматорська намагається позбавити їх ще й рідної школи, знайомих учителів, однокласників.
Всі ті, хто хотів піти у різні школи країни і закордону, у інші навчальні заклади, вже пішли. Але понад 500 учнів обрали саме 9 школу, хоча вибір у всіх був широченний!
Звичайно, що мене хвилює і подальша доля моїх колег, моя, як учителя і класного керівника, адміністрації.
Випускник нашої школи створив петицію про відміну 2оптимізації», яка за добу набрала потрібну кількість голосів для розгляду. Про що це говорить? Що нам небайдуже.
Далі, наведу повідомлення, що отримала від колег:
- 9 школа міста Краматорська завжди відрізнялася своєю демократичністю, свободою, повагою до особистості. В школі завжди панував креатив і свобода волевиявлення. Всі учні школи почували себе комфортно і мали можливість на самовираження.
Слово "оптимізація", яке зараз звучить на адресу нашої школи не було прийняте ні колективом, ні учнями, ні батьками, про що свідчить кількість підписів, які зібрала петиція на підтримку 9 школи. (учитель фізкультури)
- На початку повномасштабного вторгнення колектив школи власними силами долучився до допомоги евакуйованим жителям Донеччини. Коли ситуація у місті стала небезпечною і міська влада запевняла, що найголовніша цінність Краматорська- його жителі, більшість вчителів виїхали. Всі розуміли, що неможливо зберегти в повному обсязі фінансування бюджетної сфери, особисто я опинилась у неоплачуваному простої. Але ми не здавалися, адже на Батьківщині нас чекали поки не розбиті ворогом домівки і робоче місце (не зарплатня, а саме місце, де ти можеш приносити користь місту і наче непогано з цим пораєшся). І якщо з імовірною втратою квартири так чи інакше примиряєшся, і доходиш висновку, що все одно повернешся назад, адже там все рідне, там мене чекають... Ні, не чекають. Як відчуває себе кожен учень нашої школи чи їх батьки? Так само, ніхто їх не спитав і не дослухався. Ніхто навіть не надав об'єктивних критеріїв відбору і відповідей. Ніхто нас тепер вдома не чекає. (педагог-організатор)
- Шановна влада! Чи не задумались ви над тим, яке це надбання для держави - розумні люди? Невже ви думаєте, що при "оптовому" навчанні можна досягти розвитку особистості? Вивчить це питання, принаймні, що до європейських країн. Таке враження, що ви усі навчалися... аби як, тому вчителі для вас чомусь...головні вороги..., бо намагалися спрямовувати до розвитку, вчили... ДУМАТИ . Яка логіка у цих діях ? А за що ви так з дітьми? Спілкування з рідним класом, зі своїми вчителями - це ж "перша допомога" при стресі під час цієї жахливої війни? Це будь який учитель, батьки і діти вам скажуть. Та що казати, економія на навчанні - економія на майбутньому! Грошей не вистачає... То ж знайдіть! Ви саме для того там і знаходитесь, щоби ДОПОМОГАТИ людям! Шукайте в решті решт вихід! Бо, хто має бажання, той шукає можливості! (учитель фізики)
- Школу не можна зливати. Не просто не треба, а не можна. Бо школа у цей час для наших дiтей - чи не єдиний осередок стабiльностi. Повернутись у рiдний колектив, до вчителiв, якi знають кожну дитину з початковоi школи - це як повернутись у рiдне мiсто, хоч на мить вiдчути, що все добре, що все - як до вiйни...
Повернутись на уроки, де звичнi вимоги, де кожен вчитель за виразом обличчя на екранi або тоном голосу за чорним квадратиком розумiє своего учня. Повернутись до класного керівника, якому iнодi розповiдають бiльше, анiж будь кому...
Повернутись туди, де всi один одного знають не перше поколiння, де вчитель географiї вчила всю родину, а вчителька математики живе у сусiдньому домi...
Ми з дiтьми у травнi бажали один одному мирного лiта та зустрiчi у стiнах школи у вереснi. Повiрте вчителю - не можна все це закреслювати через дорослi проблеми. Дiти не завинили в тому, що немає субвенцiй або що на вулицi продовжується вiйна. Вони вiрять дорослим. Не можна робити iм ще більше боляче... (учитель зарубіжної літератури)
А це повідомлення від батьків 10 А та 6 А класів (як приклад, інші думають у тому ж руслі, а як усіх друкувати то вийде трилогія)
10 А
- Ми батьки учениці 10 класу, які разом з донькою вже визначилися за яким профілем буде навчатись наша дитина і складати ЗНО. Зазначений профіль в ОШ № 9 передбачений, а в ліцеї № 4" Успех" відсутній .
Наша дитина розпочала здобувати знання саме в ОШ № 9 і в своєму класі вона провчилась с першого по дев'ятий клас в одному колективу, які за весь цей час здружилися та мають дуже гарні стосунки .
В ОШ №9 дуже професійний педагогічний колектив в на чолі с директором ,до якого наші діти звикли, мають порозуміння і бажання набувати знань саме від них, у своїй рідній школі .
Якщо відбудеться перевід моєї дитини в іншу школу, та в інший клас, до іншого педагогічного складу, вважаю що інтереси і права моєї дитини будуть порушені.
- Поважні наші посадовці. Де ваша педагогічна майстерність, повага до підростаючого покоління? Своїм безглуздим рішенням ви у дітей в такий важкий час руйнуєте мрію в майбутнє, викликається недовіру і зло. Схаменіться!!! Залиште 9 школу в спокої. Дайте дітям вчитися, а вчителям працювати. Слава Україні.
- Батьки цілеспрямовано обрали саме цю школу для навчання своїх дітей у рамках права наданого їм абз.2 ч.2 ст. 8 ЗУ «Про середню освіту», що закріплює можливість батьків на власний розсуд обирати загальноосвітній заклад для навчання своєї дитини. Вибір батьків був сформований на основі територіального розташування закладу, її матеріально технічної бази та, в першу чергу, через високий професійний рівень педагогічного складу. Понад 50% вчителів школи втратять фактичну можливість працювати, через нестачу годин навантаження, як наслідок, їх трудові договори будуть призупинені.
- Мы родители хотим чтоб наши дети учились там где им комфортно, где, не побоюсь этого громкого слова. учителя заменяют им и мам и пап, находят подход к каждому ребёнку. Я все понимаю, сейчас можно говорить много и про военное положение и т д, но давайте мыслить здраво. Мы хотим продолжать учиться в нашей 9 родной школе
- Огромная просьба ко всем, от кого зависит судьба нашей родной школы, уважаемых учителей, наших любимых детей: пожалуйста, не добивайте нас всех ещё и такими переменами!!! Дайте учиться нашим детям с учителями, которых они знают, любят и им с ними будет легче воспринимать информацию! А оставить педколлектив без работы в такое время - просто бесчеловечно! Услышьте нас!
6 А
- Для дітей зараз дуже важливо не втратити свою шкільну сім’ю. Бачити посмішки та очі своїх друзів, вчителів.
- Діти дуже мріють і мають надію повернутися не лише в рідне місто, а токож до своєї школи, вчителів, однокласників
- У цій школі навчалась я , моя старша донька, зараз до шостого класу перейшла молодша дитина. У 9-тій школі дуже компетентний, у своїй справі, педагогічний склад. Який непокладаючи рук займається освітнім процесом. Завдяки чому, моя дитина закінчила школу на відмінно , склала на високі бали(180-194) всі ЗНО та поступила на бюджет до ХПІ на спеціальність ,,Компютерні науки,,. Молодша донька також відмінниця.
Ми проживаємо неподалік від нашого навчального закладу, мої діти не перетинали 2-3 проїзних частин за для того щоб туди потрапити. У країні, яка зараз бореться з ворогом за свою волю , у нашому місті виявляється немає волі бо ви за нас намагаєтесь вирішити долю нащіх дітей.Якщо хтось хоче до іншої школи - ідіть будь ласка. Ми не підемо. Закрити цю школу- це злочин.
- Освіта для наших дітей - безсумнівна цінність, але ще більша цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Я навчалася у цій школі, у цій школі навчалася моя сестра і тепер у ній навчається моя дочка і я точно знаю, що віддала її у надійні руки висококваліфікованих спеціалістів.
- Ми навчаємся в 9 школі, в нашому 6-А класі найкращій класний керівник, діти обожнюють її і поважають батьки. Зараз не вчасно змушувати дітей міняти колектив і знайомитись із новими вчителями. Адже діти і без того живуть у постійному стресі. Тому ми занепокоєні таким рішенням і не підтримуємо його!
- В цей тяжкий для всіх час, наших дітей примушують покинуть рідні стіни своєї школи так само, як переселенці покинули свої домівки. Чому вони змушені тіснитися у переповнених ЧУЖИХ класах, коли є свої, такі РІДНІ та ЗАТИШНІ. Чому саме МИ? Кому заважає наша школа?
- Наші діти в цей нелегкий для країни час дуже переживають. Страх, сльози... Вони вже покинули своє рідне місто, свої домівки. В них немає змоги зустрічатися зі своїми друзями, гратися улюбленими іграшками...А тут ще один удар!!! Рідна школа, рідні вчителі, однокласники. Залиште нашим дітям хоча б цю радість!!! Радість від того, що бачиш улюблених, усміхнених рідненьких вчителів, які готові зрозуміти та підтримати. Розумієте, для наших дітей рідна школа це їх простір, в якому їм спокійно, затишно і головне-не страшно!!!
І як підсумок, звернення голови батьківської ради Краматорської ЗОШ №9
Наших дітей хочуть розподілити до інших шкіл, не питаючи нас чи хочемо цього ми, наша школа знаходиться в чудовому стані та ніяк не постраждала в ході війни, дітей пропонують розподілити в іншу школу, але вибачте, у класах буде по 40 дітей, то не є нормальним для учбового процесу, багато з батьків усвідомлено обирали саме цю школу та саме тих вчителів у яких вони навчаються. За якими критеріями наша школа потрапила під цей розподіл ми батьки не розуміємо та ми дуже обурені, бо вимушені шукати тепер інші школи для своїх дітей. Для дітей то є великою травмою. Чи мало їх травмувала війна, то нашій міській владі цього мало вони вирішили додати стресу діточкам? Чому в час воєнного стану без мого дозволу вирішують долю моєї дитини? Дітки які психологічно виснажені повинні зараз починати учбовий процес з зовсім чужими для себе людьми, це не припустимо. Вибачте мене за мої емоції, але діти і так були вимушені поїхати зі своїх домівок, залишитись без свого звичного життя, звикати та адаптуватись до нових умов, країн, міст…та перечислювати фактору стресу який зазнали зараз вони можна довго, все це великий стрес для дитячої психіки, зрозумійте що діти не готові після таких подій повернутись в рідне улюблене місто і зазнати нового стресу ,бо вони хочуть додому, а дім для них то є і школа де вчитель для них як друга мама і вони не готові психологічно йти в чужий клас, де зовсім не знайома вчителька, де чужий для них вже сформований між собою колектив.
Шановна влада, у ваших руках доля нашої 9 школи. Коли ви просили нас поїхати з міста, ми вас почули і поїхали. Коли ви зняли з нас усі доплати, включаючи оплату за класне керівництво (не забуваючи все літо з нас вимагати звіти і моніторинг ситуації), ми вас зрозуміли, бо такі часи, а педагоги вони не про цифри, вони про дітей, для дітей і заради дітей. Тож тепер ви нас почуйте і зрозумійте. Ми ж європейське місто, де кожна людина – то найвища цінність. Чи ні?
