Громадська організація «Фонд розвитку громади», якій в цьому році виповнилося 10 років, евакуювалася з Краматорська на Вінниччину. І продовжує активну діяльність.
Чим допомагають місцевим громадам і їх мешканцям краматорчани? Як влаштовують своє буденне життя? Як співпрацюють з місцевою владою? На ці та інші запитання «Восточному проєкту» відповів керівник ГО «Фонд розвитку громади» Станіслав Чорногор.
- Розкажіть про вашу організацію та її історію.
- ГО «Фонд розвитку громади» була зареєстрована ще у 2012 році. В цьому році ми планували святкувати 10-річчя, але не склалося. Потім восени 2015 року був створений Благодійний фонд «Руки друзів». Фактично я очолюю дві ці організації. І в нас люди працюють і у фонді, і в громадській організації. Люди практично одні й ті, а програми різні.
«Фонд розвитку громади» працював по Краматорську, Костянтинівці, Дружківці. Благодійний фонд надавав допомогу на територіях Донецької та Луганської областей. За 6-9 місяців, завдяки бф, допомогу отримували 100-120 тис осіб. Ми працювали з лікарнями, школами та ін. І не працювали індивідуально з людьми, хоча були й винятки.
Що стосується «Фонд розвитку громади», то ми починали з школи блогерів, потім були різні проєкти, в тому числі екологічні. Потім був створений SOS-Краматорськ, для допомоги ВПО та ін.
Ми достатньо активно допомагаємо тим людям, які нас оточують. В першу чергу тим, хто потребує допомоги найбільше.
- Як взагалі ти став займатися цією діяльністю. Адже багато років було віддано журналістській діяльності.
- Я працював більше 10 років у ЗМІ, та зрозумів, що це цікава, але невдячна праця. Окрім того, ти можеш підняти проблему, але ніяк не можеш її вирішити чи посприяти цьому більш впливово, чим статтею, наприклад. І я зрозумів, що через суспільний сектор я можу впливати на ті питання, які турбують мене і громаду. Впливати на розвиток громади, регіону ті ін.
Більше року я думав над ідеєю громадської організації, її концепцією, назвою. Тобто вона задумувалася, як така фундація, такий центр ресурсів, що впливає на покращення життя у місті. Як показало життя, що просто ідеї людям нецікаві, що потрібно ще залучати ресурси. І перший проєкт, який ми втілили у життя, знайшли кошти на його реалізацію, була школа блогерів. Це було дуже сильно, бо в нас були цікаві корисні лекції, заходи. І люди були залучені такі, що могли надати необхідні знання, інформацію.
- Зараз ваша організація з усіма працівниками переїхала на Вінниччину. Чому саме ця область? І як ви тут живете?
- Є кільки причин, чому переїхали сюди, у місто Бар на Вінниччині. Перша причина – нам логістично більш зручно це, ми знаходимося на кордоні двох областей. Ми можемо працювати на 2 області з меншими затратами. Наш концепт – не працювати з великими містами, а працювати з маленькими громадами, куди зазвичай не доходить допомога від різних донорів. А також, на наш погляд, тут більш безпечно.
Так, евакуювалися всі працівники та члени їх сімей. Нас тут більше 30 осіб. Ми живемо у студентському гуртожитку, який нам виділили. Займаємо 16 кімнат. Тобто така велика родина живе під одним дахом. Маємо спільні справи, проводимо спільні заходи, одним словом, живемо, працюємо. Ми, наприклад, провели два міських заходи. І люди були нам вдячні. До Дня захисту дітей та на Троїцу.
- Чим ви зараз допомагаєте громадам міста та регіону, їх мешканцям?
- До нас звертаються, як внутрішньо переміщені особи, так і місцеві мешканці. Ми готові допомагати всім, якщо є можливість.
В нас працює Національна скайп-лінія допомоги для людей, що мають інвалідність по слуху. В нас є спеціалісти, які володіють сурдоперекладом. Люди телефонують та отримують юридичні, психологічні та інші консультації, які їм потрібні.
Також в нас працює юрист, який надає правову допомогу. Юридичні консультації стосуються різних питань.
Є в нас просто консультанти, які спілкуються з людьми, що до нас звертаються. А потім допомагають вирішувати проблеми, чи рекомендують, куди потрібно звернутися. До речі, послуги в нас безкоштовні.
В нас працює дитячий центр, куди приходять не тільки діти співробітників, а й місцеві діти. Хоча спочатку це була просто дитяча кімната, яку обладнали, як могли, для дітлахів.
Аніматори, діти наших співробітників, постійно організовують там щось цікаве. Також ми надаємо гуманітарну допомогу.
Що стосується Благодійного фонду «Руки друзів», то в нас є міжнародні партнери, з якими ми співпрацюємо. І ми розвозимо те, що вони нам надають. Це й матраци, гігієнічні набори, постільна білизна, спортивні костюми та інше. Ми багато чого доставляємо на Донбас. Це продукти, гігієнічні набори, муку, фільтри для води та ін. Тут допомагаємо колективним центрам для ВПО. Роздаємо подушки, постільну білизну, чайники.
- Як співпрацюєте з місцевою владою?
- В цьому плані все добре. Бо в іншому разі нас би тут не було. Ми допомагаємо їм з консультаціями переселенцям і не тільки. Наприклад, ми запропонували зробити дитячий літній табір. І вже через тиждень це було зроблено. В табір ходить 17 дітей ВПО і 30 місцевих дітей. І влада міста ще забезпечила їх безкоштовним харчуванням. Також завдяки місцевій владі ми відвезли 2 тони муки у Дружківку. Тобто в нас постійна взаємодія і вона продуктивна.
- Чи задоволений ти своєю працею та колективу, адже 10 років віддав цієї справі, роботі організації.
- Я скажу, що коли ти бачиш результати своєї праці, чуєш відгуки людей, подяку від людей отримуєш, то це приємно. Значить ти все робиш правильно і це потрібно. Це саме головне для мене.
